26 червня на платформі Netflix викотили комедійний фільм “Братик”, де веселити глядачів взявся колишній американський реслер Джон Сіна та американський же комік Ерік Андре. Та чи вийшло у них це зробити, витираючи сльози з обличчя, але не від сміху, розповідаємо в огляді нижче.
Жанр комедія
Режисер Метт Спайсер
У ролях Джон Сіна, Ерік Андре, Мішель Монаган, Крістофер Мелоні, Шеррі Кола, Калеб Гірон, Бен Елерс, Брайс Гейсар, Періс Гілтон
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2026
Сайт IMDb
Успішний нью-йоркський рієлтор Радд Ленді готується до знакової події — його запросили в популярне реаліті-шоу. Там Радд матиме нагоду показати себе з привабливого боку репутаційно, а також довести усім навколишнім, зокрема своєму ще більш успішному старшому брату Джошу, що він — не ликом шитий. Це для героя надзвичайно важливо. Однак його плани та, зрештою, життя йдуть шкереберть, коли на горизонті з’являється Маркус Пінчел, який колись у дитинстві був учасником соціальної програми разом з Раддом. І останньому від цього братерства буде геть непереливки.
Дай Боже здоров’ячка Джону Сіні! Комедії з цим невтомним здорованем явно претендують на окремий піджанр, як, наприклад, “блокбастери з колишнім колегою-реслером Двейном Джонсоном” або “фільми з Джекі Чаном” (а як щодо творіння, де Сіна ділить знімальний майданчик з гонконзьким майстром бойових мистецтв — було й таке).
Суть у тому, що глядачі напевно знають ще до перегляду, чого очікувати від чергової екранної появи цього м’язистого хлопця у спробах повеселити публіку. І що нічого видатного, найімовірніше, не станеться (ну окей, танець в “Миротворці” був неповторним). У цьому навіть є якась своя чарівність, бачиться беззаперечна користь.
От і у випадку з “Братиком” ви можете передбачити, що це за кіно. Тим паче, що виходить воно з-під крила Netflix, де контент нерідко сприймається як бездушний конвеєр. Чи дурнувата це комедія? Так. Чи шаблонна вона? До мозку кісток. Чи смішна? Часом так, але здебільшого ні.
За результат тут відповідають два сценаристи, це Джеррад Пол та Ендрю Моґель, а також режисер Меттью Спайсер. Усі троє вже давно та, мабуть, безповоротно перемикнулись на телевізійно-серіальну продукцію, хоча на ранніх етапах пробували свої сили в повнометражному кіно. Пол та Моґель, наприклад, писали сценарій до “Завжди кажи “ТАК” (2008) з Джимом Керрі, а Спайсер дебютував з добре прийнятої критиками драмедії “Інгрід їде на Захід” (2017).
І давайте будемо відвертими, вищезгадане тріо явно не вистрибувало із штанів при написанні та постановці “Братика”. Це втомлена та ледача комедія, творці якої так і не визначилися, чи вони хочуть жартувати у дусі найбільш ідіотських нетлінок з Адамом Сендлером, чи, в рамках жанру, оспівувати добро, сімейні цінності та оце все. А там ніша забита під зав’язку, адже цим займається ледь не кожен літній блокбастер щосезону — від того ж “Форсажу” до вчорашньої “Суперґьорл”.
Не все у новинці катастрофічно погано, адже поряд з невдалими сценами на кшталт “як подзюрити з салону автівки через вікно” існують жарти про м’ятний напій після, вже кажемо як є, анілінгуса (напевно, це найбільше падіння в акторській кар’єрі Мішель Монаган, хоча, здавалося б, після “Сімейного плану” гірше вже не буде). А їдкі сатиричні випади на адресу фейкової телевізійної індустрії — це взагалі найкраще, що трапилося з фільмом. Цю тему належним чином розвинути б. Камео Періс Гілтон, яку автор цих рядків ледь впізнав, знову ж таки, цілком собі дотепне.
На жаль, поодиноких променів світла у царстві несмаку замало, щоб претендувати на смішну дурницю на вечір. Іншими словами, вираз обличчя, як у Сіни, коли той дивився на персонажа Еріка Андре, тут ловиш значно частіше за приводи для щирого сміху.
Джон Сіна грає типового Сіну і найбільшу гаму емоцій видає не у псевдодраматичних епізодах, а якраз під час сцени горезвісного римінгу. Ерік Андре, який не так давно засвітився на іншому стримінгу у ще більш безглуздій комедії “М’ячі догори”, так і не може визначитися, чи то пуститися берегів (чоловічі голі зади у відповідних сценах додаються, хоча дублеру Шварценеггера у двох останніх “Термінаторах” Бретту Азару напевно не звикати до подібних перфомансів), чи вдаритися у проникливу братерську історію.
Єдині, хто може радіти, якщо такі є, це персональні шанувальники Сіни. Цього року очікуються ще дві прем’єри з ним. Це комедійно-анімаційний фільм “Койот проти Акме”, що вийде в український прокат 1 вересня, та намічений на жовтень пригодницький бойовик Matchbox: The Movie. Поки ж задовольняємося жартиками про м’ятний коктейль та нестандартні способи сечовипускання.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.